Художня практика Вови Воротньова вкорінена в його субкультурному бекграунді одної з головних графіті команд. Сьогодні Воротньов не стільки привносить в міський простір нові елементи, скільки коментує, критикує та деконструює його сучасний стан — надто, прояви стихійного й зазвичай недолугого оздоблення та “покрашення!. Для проєкту Воротньов пофарбував випадкові металеві вхідні двері на одному з київських фасадів у кольори німецького державного прапора. Абсурдність цього зображення в центрі української столиці повертає нас до не менш позбавленого сенсу періоду жовто-блакитизації, яка свого часу хвилею фарби накрила усі мислимі поверхні українських міст. Й досі нагадує про себе окремими, вже досить зношеними елементами, які широкий загал звик не помічати. Інший іронічний коментар про точки перетину української та німецької ідентичності втілився у площині мови. На запрошення кураторок, саме Воротньов запропонував слово “брюдершафт” у якості назви всього проєкту.