“Існує міф: коли купуєш собаку для охорони свого будинку, зазирни їй у пащу, подивись на піднебіння. Якщо воно чорне — бери, вона зла та сильна, злодії тобі не загрожуватимуть”.

У спогадах людей, переселених під час операції “Вісла” — примусового переселення українців з етнічних земель на західні та північні території Польської народної республіки у 1947 році, — зустрічаються оповіді про те, що на нових землях їх переважно сприймали як чужинців. Ставилися з пересторогою, а іноді казали прямо, що вони інші та мають чорне піднебіння. Існують стереотипи та упередження проти людей, котрі є «іншими»: за своєю національністю, віруваннями, орієнтацією, комплекцією тощо. Ці стереотипи зламати набагато складніше, аніж фізичні перепони.

Фотографії з проєкту створені художницею в Польщі під час перебування на стипендіальній програмі Gaude Polonia Міністерства культури Польщі, в місті Сянок та прилеглих до нього територіях. Це портрети людей з української меншини, нащадків переселених у 1947 році, яким вдалося повернутися до рідних земель на сході Польщі, неподалік сучасного кордону з Україною.