"Я не знаю нічого. Окрім того, що коли я втомлюся йти, я зупинюсь і зведу свій прапор над горизонтом, над небом і землею. Я знатиму — тепер це мої небо і земля, це мій дім, бо я приніс його з собою”. Цими словами художниця супроводжує власну інтерпретацію споконвічного ритуалу — присвоєння території через акт встановлення прапору. Позбавлений кольорів і матеріальності, а отже й приналежності до країн та політичних доктрин, її прапор набуває універсального символічного значення. Та цілком нової виразності на тлі анонімних, але щемко знайомих краєвидів. Вільні від маркувань, ці пейзажі доступні й належать усім. Так само, як і право на самовизначення та місце під власним символічним прапором у поточному історичному моменті, яким би складним він не був.