Обраний нами метод — колективне малювання — класичне завдання, що широко використовується в групових практиках. Він швидко проявляє стосунки у колективі й відносини між окремою людиною та групою: одразу помічаєш, хто є командним гравцем, а хто - індивідуальним і малює лише у тому фрагменті полотна, що сам собі обрав.

Коли нам запропонували прийняти участь у проекті #брюдершафт, наскрізною ідеєю якого є дихотомія “єдність — роз’єднаність”, ми зрозуміли, що це — ідеальний підхід для дослідження запропонованих понять. Щоразу, коли ти підходиш до полотна, ти визначаєш межі свого малюнка, вчишся порушувати кордони інших та дозволяти порушувати свої.

В Ательє нормально працюють художники з синдромом Дауна і без. Нам стало цікаво об’єднати зусилля у спільну роботу і подивитися, що вийде. Подібний метод вже опрацьовували у своїх колабораціях Євген Голубєнцев та Валерія Тарасенко, але вони створювали роботу почергово, шар за шаром. Звісно, робота в тандемі відчутно відрізняється від групової — і драматургією робочого процесу, і результатом. Ми працювали усі одночасно, без прошарків. Можна сказати, що ми всі малювали на брюдершафт.

Протягом роботи ми зробили декілька відкриттів про себе та своїх колег. Комусь поступитися своїми кордонами простіше, ніж втрутитися в чужий малюнок, комусь — навпаки. Наприклад, Анна Літвінова одразу взяла чорний маркер і позначила межі для всіх учасників. За власною ініціативою вона розділила полотно на всіх, виділила кожному клаптик для роботи. Але поступово ми — і сама Аня — перестали зважати на встановлені межі. Незалежно від обставин у колективі Валентин Радченко майже не втручався в роботу інших. Він зосереджений на своєму фрагменті полотна, ба навіть там поводиться доволі скромно, і його практично немає в інших частинах роботи, та він спокійно сприймає, коли хтось порушує його кордони. Знайшлися в колективі і люди, які — хто свідомо, а хто ненавмисне — б'ються за спільну роботу, намагаються об’єднати всі частини в загальну композицію, стерти внутрішнє розмежування.

Наша робота в контексті проекта #брюдершафт — не просте спостереження кордонів, лише всередині Ательє, а швидше масштабована — спочатку до розміру полотна, а потім сітілайта — копія того, як нам бачиться власне життя. Адже само по собі Ательє нормально — це спроба трохи розширити межі звичного життя кожного з нас.

Учасники: Анна Сапон, Тася Шпіль, Валентин Радченко, Риба Вернер, Євген Голубєнцев, Валерія Тарасенко, Анна Літвінова, Артем Ібадулаєв та Стас Туріна.

Також над проектом працювали Катя Лібкінд та Тимур Ткаченко.

Колективна назва роботи номер 1:

Євген Голубєнцев назвав цю роботу“Портрети”

Валентин Радченко назвав цю роботу “Перша курка”

Анна Літвінова назвала цю роботу “Півень”

Анна Сапон назвала цю роботу “Райдужна. Бажання. Наших. Якість. Робіт”

Валерія Тарасенко назвала цю роботу “До центру”

Риба Вернер назвала цю роботу “1.”

Колективна назва роботи номер 2:

Євген Голубєнцев назвав цю роботу “Великі художники”

Валерія Тарасенко назвала цю роботу “Усі”

Валентин Радченко назвав цю роботу “Біла курка”

Анастасія Сергійко назвала цю роботу “Талановиті художники”

Анна Літвінова назвала цю роботу “Гори”

Стас Туріна назвав цю роботу “Картина довкола якої щось змінилось”

Риба Вернер назвала цю роботу “2.”

Артем Ібадулаєв назвав цю роботу “Коло та кінь у пальто”